Істотно більше росіян, аніж українців, хотіли б залишити свою батьківщину назавжди. Згідно з соціологічним опитуванням Аналітичного центру Юрія Левади, кожен п’ятий житель РФ (22% або майже 32 мільйони осіб) хотів би виїхати за кордон на постійне проживання. Тоді як, згідно з всеукраїнським соціологічним дослідженням, проведеним Українським інститутом майбутнього за допомогою «Нью Імідж Маркетинг Груп», про переїзд на постійне проживання за кордон думають 14% українців.
За останні 20 років із Росії на постійне місце проживання в інші країни поїхали від чотирьох до п’яти мільйонів людей. Про це свідчать результати дослідження, проведеного виданням «Такие дела» за участю незалежних дослідників.
Топ-5 причин переїзду росіян за кордон виглядає так:
● Прагнення безпеки (64%).
● Новий життєвий досвід (59%).
● Невдоволення політичною ситуацією у РФ (54%).
● Бажання стабільності (53%).
● Турбота про майбутнє дітей (51%).
Журналістка Яна Бєльська організувала у популярному пабліку «Пора валить» (понад 222 тисячі учасників) опитування про причини, з яких громадяни Росії прагнуть виїхати з країни:
«Я читала різні статті, і бачу так, що ще 10-20 років тому люди частіше їхали у “світле майбутнє”. Зараз у мене створюється відчуття, що набагато більше народу їде від того, що відбувається в країні – скоріше рятується втечею, ніж шукає легкого життя», – написала Бєльська.
Найпопулярнішим варіантом відповіді став «бути якнайдалі від того, що відбувається в Росії».
«У 2014-му сказав дружині, що цю виставу з очевидним фіналом ми доглядатимемо збоку. За 7 років нічого не змінилося, тільки погіршилося. Я шкодую тільки, що раніше не поїхали. Росія – країна не для життя людей, чиї цінності – це свобода і законність», – пояснив у коментарях свої мотиви один з учасників пабліка.
Спільноту в 2010 році створив Ян Полянський, який кілька років до цього емігрував до Франції.
«До групи одразу вступило багато народу. На початку 2010-х “валити” було загальним трендом. Зростання числа учасників безпосередньо залежало від політичних подій. Масове вбивство у станиці Кущевська у 2010 році, арешт Алєксєя Навального у рамках справи „Ів Роше“ у липні 2013 року, Крим та його наслідки для російської економіки у 2014-му, фільм ФБК „Він вам не Дімон“ у 2017 році, президентські вибори 2018-го. Це основні піки. Якщо зазвичай група зростає на 100 учасників на день, то в ці моменти приходило по 400-500 нових людей на добу. Найбільше поїхало після Криму», – розповідає Ян Полянський.
У перші роки, за словами засновника спільноти, учасниками були суцільні москвичі та петербуржці. Які непогано заробляють, говорять іноземними мовами, освічені, активні, легкі на підйом. Серед варіантів переїзду вони розглядали США, Велику Британію, Швейцарію, Норвегію, Францію. Цікавилися деталями, планували та виїжджали. Цей прошарок, на думку Полянського, до 2018 року майже повністю перемістився за кордон. Після цього тренд у групі став змінюватися.
На зміну столичним незадоволеним підтягнулися регіони. Тепер вони є у більшості. Це люди зі звичайним доходом, які раніше про від’їзд зовсім не думали. Для переселення обирають «легші» країни: Польщу, Чехію, Латвію, Чорногорію. «Звалити» для них набагато складніше як матеріально, так і психологічно. При вступі до групи, розповідає Полянський, як особисті причини для еміграції вони вказують на відчай, безнадію і безперспективність життя в Росії.
Кілька десятиліть поспіль у Росії зменшується кількість учених.
«Найголовніше, чого не вистачає російським ученим, – повітря. Того, що називається науковою свободою. Страх зараз проникає в усі пори наукового тіла», – вважає професор Сєргєй Єрофєєв.
Пояснюючи своє рішення покинути країну, популярний російський YouTube-блогер Руслан Усачов сказав: «Несправедливість, мракобісся, лицемірство, закручування гайок, маніпуляція фактами, просто безсоромна поведінка».
«2021 рік увійде до російської історії як епоха нової політичної еміграції… Громадяни Росії з “неправильними поглядами” опиняються за кордоном, бо перебувати вдома надто небезпечно. Залишаються конформісти й ті, кому нема чого втрачати», – пише редактор відділу політики російської «Новой газеты» Кірілл Мартинов.
